блог журнала "Буддизм Сегодня"

Грушевый Будда

2009-09-07T08:18:36Z

Целых 6 лет понадобилось китайскому фермеру Gao Xianzhang, чтобы методом проб и ошибок, используя индивидуальные пластиковые формы, достичь полного совершенства в выращивании удивительных груш, и наконец, в этом году ему удалось собрать богатый урожай более чем из 10000 отборных маленьких сладких будд.
Всю партию Gao распродал по цене в 5 фунтов стерлингов за штуку, и теперь планирует наладить экспорт своих чудо–фруктов в Великобританию и другие европейские страны сообщает dirty.ru

Больше фото и комментарии по ссылке.

Указатели рядом с буддийским центром Харькова

2009-09-07T08:11:42Z

Теперь посетителям буддийского центра в Харькове намного легче найти место где можно познать свой ум. На улице Якира появились указатели, которые указывают местонахождение БЦ.

Дмитрий Медведев и бурятские ламы

2009-08-26T06:21:48Z

24.08.2009, Россия | Президент России Дмитрий Медведев приехал в Бурятию. Первым из российских президентов. Помимо стандартных посещений местных предприятий и разговора с руководством Дмитрий Анатольевич посетил Иволгинский дацан — старейший буддийский монастырь страны, резиденцию главы Буддийской традиционной Сангхи России Пандито хамбо-ламы Дамбы Аюшеева. Как написала "Независимая", местные буддистские священнослужители приготовили незаурядную церемонию. Ламы планировали признать главу государства воплощением одного из самых почитаемых божеств буддийского пантеона — Белой Тары — и провести перед ним обряд простирания.

Лучшими мастерами Бурятии изготовлен трон «Белого царя» — воплощения Белой Тары на земле, — на который ламы собираются с почестями усадить главу государства. Подробности церемонии посвящения Дмитрия Медведева в сакральный сан ламы не разглашали, однако известно, что для церемонии нужно было получить согласие самого президента. Судя по тому, что фотографий Медведева на троне в ленте агентств нет, согласия получено не было. Впрочем, не могу пока сказать ничего определенного.

Фото и текст отсюда

72 hours with Loving Eyes

2009-08-11T07:32:20Z

Починаючи з вечора неділі 9 серпня буддисти в більше ніж 40 країнах одночасно медитують протягом трьох днів та ночей для розвитку співчуття. В медитації беруть понад 500 центрів буддизму Діамантового Шляху по всьому світі.
Як повідомили РІСУ у релігійному центрі українського об'єднання буддистів лінії Карма Каг'ю, всесвітній медитаційний марафон бере початок в Імендштаті на півночі Альп, де проходить 17-й міжнародний літній курс. Кількість його учасників сягає понад 3000. Усі вони разом з Тибетським вчителем Шерабом Гьялценом Рінпоче та датчанином Ламою Оле Нідалом 9 серпня розпочали медитацію.

Під час медитації проводиться трансляція події через Інтернет в усі центри, що беруть участь в події по всьому світі.

http://risu.org.ua/ukr/news/article;30926/

Гьялва Кармапа подписывает книгу «История Кармап Тибета» на курсе в РЦ Миньковка

2009-07-15T08:20:35Z

Во время детского блессинга Гьялва Кармапа подписал желающему книгу Карма Тринле "История Кармап Тибета" о своих предыдущих перерождениях.

Гьялва Кармапа и Лама Оле Нидал посетили выставку "Сокровище Тибета" на курсе в РЦ Миньковка

2009-07-13T11:36:10Z

Український тиждень: Проста дорога до раю

2009-07-13T08:37:20Z

Лідер однієї з чотирьох шкіл тибетського буддизму Г’ялва Кармапа розповів Тижню, як опинитися в раю, про розвиток релігій, а також про наше буття під кутом абсолюту і страждання на рівні нації.

Читати далі

Герасимчук Вікторія

Фоторепортаж о визите Е.С. Гьялва Кармапы в Украину

2009-07-09T14:15:35Z

дальше фоторепортаж

Готовится русскоязычное издание книги "Пространство и блаженство"

2009-07-08T13:15:08Z

Елена Леонтьева в Motor-news, Украина

2009-07-08T10:43:56Z

ч\б PDF здесь: Motor News 2 Motor News 1

В России вышла книга "История Кармап Тибета", спрашивайте в Дхарма-шопах

2009-06-05T08:23:09Z

Книга Карма Тринле «История Кармап Тибета». Эта книга посвящена шестнадцати жизням одного из величайших буддийских учителей – Ламы Кармапы, «царя йогинов тибета». Сознательно воплощаясь для блага существ, Кармапы с XII века возглавляют буддийскую традицию Карма Кагью. Их биографии, приведенные здесь, на основе тибетских летописей составил Четвертый Карма Тринле, современный лама и ученый.
Книгу предваряет вдохновляющий рассказ о Его Святейшестве Шестнадцатом Кармапе Рангджунге Ригпе Дордже (1924–1981) и о том, как учение школы Кагью начало проникать в современный западный мир. Автор предисловия – Оле Нидал, первый лама-европеец, мастер медитации, один из ближайших учеников Шестнадцатого Кармапы. Пояснительная статья написана другим европейским учителем этой школы – Ламой Джампой Тхае.

Буддизм сегодня номер 15 уехал в типографию

2009-05-29T15:20:36Z

Книга "Расти свободными" уехала в типографию, к курсу будет готова

2009-05-28T11:50:03Z

Веселое и интенсивное время взросления можно использовать не только для горьких ошибок, но также и для развития. Книга «Расти свободными» будет интересна не только тинейджерам и их родителям, но и всем, кого интересуют вопросы человеческих взаимоотношений. Главы о мешающих чувствах, о медитации и о повседневной жизни с точки зрения Дхармы дают практические советы без лишнего морализаторства.

Подготовка к летнему курсу в Миньковке(Часть 2)

2009-05-04T12:56:49Z

Друзья!
Здесь вы найдете краткий фотоочет о подготовке к курсу за прошедшие две недели. Всем много вдохновения и радости! )

Заливка подушки под фундамент Стахановского БЦ

2009-04-21T11:44:05Z

больше фото здесь

Строительный сезон в Миньковке открыт!

2009-04-17T14:55:13Z

В этом году у нас грандиозные планы: нам нужно подготовиться к приезду Кармапы и Ламы Оле. Поэтому уже на первый строительный ретрит приехало 75 человек.
Мы определили направление работ и сразу же приступили к их выполнению

Начало строительства нового помещения под центр в Стаханове

2009-04-14T13:37:36Z

Высадка 108 деревьев возле Ступы Просветления в Элисте

2009-04-07T08:49:29Z

Интервью с Игорем Вареником: о бизнесе и буддизме

2009-03-19T08:03:03Z

«У нас внутри фабрика счастья»
- Игорь Вареник не только предприниматель, но еще и буддист. В Чернигове это немного экзотика…
- Буддизм никогда не занимался миссионерством и количество последователей - «санха», что в переводе означает «друзья на пути» - не главное. Обычно в буддизм приходят люди с полным осознанием того, что происходит и с желанием работать для других. Это самая главная основа буддизма – делать что-то для блага других, а не для своего блага. Первый раз я прозрел, когда в Германии в джоб-центре встретил миллионера, который приехал на невероятно дорогой машине, чтобы взять на себя часть работы в общественных туалетах. Я тогда долго думал, ЧТО им руководит. Ответ оказался очень простой: желание помочь. Случилось так, что мы стали богаты материально и каждый может кинуть 5 копеек псевдонищему на улице, но нет мудрости понять: помогут они ему или нет. Как только закроется последний магазин, где можно купить водку, ваша помощь на этом закончится.
Мы не христиане. Не занимаемся избавлением людей, например, от наркозависимости. Мы хотим стать счастливыми, чтобы помогать другим. Один из вариантов – показать своим примером. Никакой агитации!

- То есть каждый сам решает, когда и как ему быть счастливым?
- Если мы сегодня утром проснулись - это уже кайф. У нас есть столько много всего, что появляется излишек, от которого можно и нужно избавляться. Самая большая дорогая машина приносит счастье ограниченное время – несколько дней, ну, может, месяц. А дальше мы опять пытаемся найти счастье во внешнем мире: купить дом, новое платье и т.д. Погоня за материальным не приводит ни к чему: мы стареем, болеем и умираем. А оказывается, у нас в голове есть фабрика счастья, и счастье мы переживаем в уме, а не посредством владения машиной, квартирой или чего-то еще! Медитация развивает осознание того, что фабрика счастья у тебя в середине, и для того, чтобы быть счастливым, не нужно ничего извне. У тебя уже все это есть.

- Но ведь на пути к счастью обязательно нужны какие-то ограничения. Иначе это будет беспредел.
- А вот тут есть такая вещь, от которой никто не убежит - ни буддист, ни мусульманин, ни христианин… Закон причины и следствия. Если мы сейчас сделаем какую-то «каку», то нигде в Законах Мира не бывает так, чтобы в ответ получить что-то хорошее. Может быть, в короткой перспективе что-то выгадаешь, но потом это обязательно вернется к тебе. Это тяжело интеллектом охватить. А медитация все интеллектуальные знания опускает на уровень сердца. Один из моих «первых разов» осознания произошел на горнолыжном курорте «Буковель». Когда я на огромной скорости несся с горы и наслаждался скоростью, вдруг увидел мельком, как кто-то упал - я сам не понял, как смог так резко остановиться и предложить помощь.

дальше интервью на Gorod.cn.ua

Великий скіф Будда: пророк, який не знав Бога?

2009-03-15T17:15:29Z

У кількох попередніх статтях «Христос і Нефертіті» (15.10.08 р.), «Христос — жрець Аполлона?» (03.12.08 р.), «Філософія аріїв: Аристокл і Аристотель» (11.02.09 р.) ми переконалися в непересічній ролі української цивілізації, яка дала світові видатних діячів духовної сфери людства: пророків, філософів, вождів.

На якомусь етапі духовно-інтелектуальний потенціал українського етносу виснажився і на декілька тисячоліть ми потрапили в яму бездуховності і бездержавності. Проте нині, попри тимчасові негаразди, Україна оживає. І вона повинна знати свою справжню історію й відчувати свою історичну місію на цій благословенній землі.

Велике українське розселення (VІ—ІІ тис. до н. е.)

Об’єктивні дані археології, філології, міфології та теології свідчать, що первісна українська цивілізація Шу-Нун (Кам’яної Могили, ХІІ—ІІІ тис. до н. е.) істотно випереджає в часі хрестоматійну (за західними підручниками) цивілізацію анатолійського Чатал-Гююка (VІІ тис. до н. е.), що нині має турецьку (малоазійську) територіальну прописку.

Відповідно Трипільська цивілізація (VІ—ІІІ тис. до н. е.), локалізована в Україні, старша за всі відомі нам «класичні» цивілізації: шумерську/самарську, єгипетську, крито-мікенську, індуську, еллінську, римську та інші.

Це підтверджується, зокрема, й результатами досліджень американського вченого А. Кемпа, який на основі археологічних та історичних матеріалів відтворив карту першого глобального розселення нордичної (білої) раси з території України починаючи з VІ тисячоліття до н. е.

З цієї карти (мал. 1) ми можемо побачити, що наші пращури в VІ тисячолітті до н. е. розселилися на території практично всієї Європи, Азії та Африки.

Після розколу за гендерно-політичним чинником на «патріархалів» і «матріархалів» наші предки скіфи-арії/орії впродовж VІ—І тисячоліть до н. е. фактично утворили першу глобальну конфедерацію країн, котрі були об’єднані етнокультурним походженням (біла, нордична раса), спільною мовою (санскрит — «сонячне письмо») та первісними релігійними віруваннями (культ Бога сонця/Аполлона).

Арії-«патріархали»/саки (кочовики-хлібороби) пішли переважно на схід та південь і взяли під контроль території Афганістану (тоді — Арія), Ірану (Аріан), Середньої Азії (міста Самарканд, Бухара, річки Сирдар’я, Амудар’я), Індії (Ар’яварта), Тибету (очолюваного арійським родом Арулат, що дав згодом Чингізхана), Бірми (столиця Киянг), Камбоджі (керованої арійським родом Камбоджеша), Індонезії (міста Самаринда, Семаранг), Філіппін (острів Самар), Папуа-Нової Гвінеї (місто Самарай).

Своєю чергою орії-«матріархали»/дорійці (землероби-кочовики) пішли переважно на південь та захід і кількома хвилями завоювали Шумер/Самару (сучасний Ірак), Єгипет (династії гіксосів — «великих («гіг») саків»), Палестину (Самарра), Грецьку Елладу (Доріда), Малу Азію (Карія), Західну (Кельтика), Центральну (Славія) та Північну Європу (Балтія).

Бог сонця Коло і Богиня води Дана

Базовий державотворчий етнос країни Кельтики — кельти/колти (від слова «Коло»/сонце) — іменував себе ще й «дітьми Богині Дани», а за основний символ своєї сонячної релігії мав свастику. Цікаво також порівняти, що свастика вперше зустрічається в Мезинській цивілізації України ще до ХІІ тисячоліття до н. е.!

Богиня Дана (Богиня води і родючості) дала своє ім’я річкам Тана/Дана (Дон), (Д)Ніпер (Дніпро), (Д)Ністру (Дністер). Вельми показово, що Голубий Ніл починає свій величний шлях Африкою з ефіопського озера Тана... Такі ось українські метаморфози на доісторичному глобусі України!..

Але, повторимося, всі вони (арії+орії) належали до однієї великої скіфсько-арійської родини, що утворилася ще до VІ тисячоліття до н. е. на території Стародавньої України.

Арійська Скитія/Скіфія (ІІІ тис. до н. е. — І тис. н. е.)

Здавалося б, наведені вище факти є достатньо несподіваними. Але не більше, ніж слова римського історика Помпея Трога (І ст. до н. е.), котрий писав, що «скіфське плем’я завжди вважалося найдавнішим, хоча між скіфами і єгиптянами довго тривала суперечка про давність походження...».

Звернемо увагу, що так звана «історична традиція» (нав’язана нам платними німецькими істориками російської цариці Катерини ІІ) прив’язує єгипетську цивілізацію до ІІІ тисячоліття до н. е., а скіфів — до І тисячоліття до н. е.! Якщо ж узяти до уваги слова Помпея Трога, то насправді скіфи щонайменше на дві тисячі років старші, ніж вважалося раніше!

Згадаємо також у цьому контексті й слова «батька історії» Геродота, котрий не знав у Греції «жодного видатного філософа, який не був би скіфом».

Історики нашої доби

(С. Березанська та ін.) мають всі підстави вважати, що саки (представники так званої ямної археологічної культури), котрі домінували в Україні (і не тільки) у ІІІ—ІІ тисячоліттях до н. е., є відгалуженням великого скіфського/арійського племені. У Криму, між іншим, назву цього народу й досі зберегло місто Саки, яке було столицею однією з тогочасних скіфських/сакських держав.

Скіфи/саки у Стародавній Індії (Ар’яВарті). Ведійська епоха

З карти розселення нордичної раси з території України (мал. 1) ми бачимо, що наші арійські предки транзитом через Шумер/Самару, Афганістан (Арію) та Іран (Аріан) у ІІІ—ІІ тисячоліттях до н. е. потрапили в Індію, котру вони назвали Ар’яВарта (Варта Аріїв?).

І тут під їхнім впливом і розвинулася одна з найдосконаліших світоглядних систем, куди скіфи/саки принесли свої світогляд, філософію і власну релігійно-політичну модель суспільного устрою.

Вони не створили централізованої імперії (лише окремі держави), постійно боролися між собою та з місцевим населенням. Загалом арійська епоха в історії Індії, яка отримала назву ведійської (веди — староукраїнські/індійські релігійно-філософські збірки текстів), породила кастовий устрій.

Ведійська епоха характеризується посиленням соціальної нерівності, суспільним розшаруванням і поділом на чотири варни (які з ускладненням соціальної структури суспільства трансформувалися і деталізувалися в касти):

* брахманів (жерців, священнослужителів);

* кшатріїв (правителів-царів і воїнів-самарів);

* вайшиїв (землеробів та торгівців);

* шудрів (осіб фізичної праці, слуг).

Основна духовна та світська влада була зосереджена в руках брахманів і кшатріїв, а власне релігійно-філософська система дістала назву брахманізм (за іменем верховного Бога Брахми).

Ці політико-психологічні і соціальні структури виявилися надзвичайно живучі в індійському суспільстві: минуло не менш як 2,5 тисячі років перш ніж прем’єр-міністром у цій країні став представник найнижчої касти — шудрів!

У Ведах і коментарях до них — упанішадах (від імені Бога скотарів Пана? — В.Б.) ішлося про два шляхи здобуття влади: правителя породжують боги (або його влада засновується з волі богів) чи обирають люди. Але навіть в останньому разі правитель був підзвітний і відповідальний не перед своїми громадянами, а безпосередньо перед Богом, хоча й мусив дбати про підданих своєї держави (відповідно до дхарми — сукупності обов’язків людини).

Отже, попри рудименти договірного походження держави та влади у скіфсько-арійській, а відтак і староіндійській політичній теорії та практиці домінувала патріархальна концепція влади. У цій концепції духовна влада мала пріоритет перед владою світською. І це не обговорювалося, оскільки, наприклад, у збірці «Атхарваведа» брахмани взагалі іменувалися богами!

Формування великих держав (наприклад, у VІ ст. до н. е. в Північній Індії їх було 16) супроводжувалося заміною панівної ідеології. Як наслідок, занепад брахманізму з його забобонами, ритуальністю, закритістю до оновлення та корупцією вищих каст приводить до розквіту буддизму.

Принц Гаутама Будда: скіф/будин чи «просвітлений»?

Засновник цієї релігії Сиддхартха Гаутама, або Сак’я-Муні (563—483 рр. до н. е.), за походженням був принцем. І походив він із царської сакської (щака=саки=скіфи) родини.

У 16 років його одружили на двоюрідній сестрі Ясодхарі (арійське ім’я), що була дочкою удільного сакського князя Сопрабудди. Вона народила йому сина Рахубу, котрий пізніше став учнем його філософської школи.

Цікаво, що буддистська традиція тлумачить ім’я Будда як просвітлений, на якого зійшло світло (віддзеркалення сонячного культу аріїв?). Але зверніть увагу на ім’я його тестя і за сумісництвом — рідного дядька. Він теж — ...будда. Але ж його ніхто просвітленим не називає!

Саме тому й має правдоподібний вигляд версія, що Будда належав до скіфського/сакського народу будинів, який проживав у ІІ—І тисячоліттях до н. е. (за Геродотом) на території Стародавньої України. Ім’я цього народу збереглося у назвах населених пунктів Середина-Буда (Сумщина), Буда (Чернігівщина) і т. ін.

Про арійське коріння буддизму, зокрема, свідчить і те, як називають буддистських святих — людей, що досягли духовної досконалості у нірвані, — архати. До речі, правителів в Елладі називали архонтами. Знаємо ми й християнського архистратига Михаїла...

Хоч би там як, а одного разу (тоді йому було 29 років) Будда покинув царський палац, сім’ю і вирушив у світ шукати істину. Згодом він став проповідувати своє вчення, яке поступово набирало послідовників (а серед них — його батько, мати, перша дружина, син).

Нам достеменно невідомо, чи стали буддистками дві його наступні дружини й декілька улюблених наложниць, але, напевно, приналежність його другої дружини Гопи не до касти кшатріїв, а до касти судр/шудрів (його другий тесть був лише цирульником) таки вплинула на демократизацію політичних поглядів пророка-початківця.

На відміну від «державницької» концепції брахманізму (який нехтує права особистості, розширюючи права держави та влади), «духовно-ліберальна» концепція буддизму є гуманістично орієнтованою і такою, що має психологічне та етичне підґрунтя. Її мета — перетворити кожну людину на лагідну, доброзичливу, звільнену від страждань, але й від будь-яких бажань і пристрастей особистість.

«Духовний демократ» Будда відкинув теорію божественного походження каст і царської влади (можливо, тому, що його друга дружина з його гарему належала до касти шудрів?). Він проповідував рівність між людьми, але не в соціальній, а в духовній сфері (хоча й це був доволі революційний на той час крок).

Сам Будда (так само, як Христос чи Мухаммед) не залишив після себе жодного письмового документа. Після його смерті найближчі його послідовники протягом 300 років передавали (з уст в уста) зміст його проповідей, аж поки вони не були записані на пальмовому листі у вигляді книжки, що отримала назву Трипітака (трикнижжя, — і тут магічна Трійця?).

У віці 35 років Будда (приблизно як Їсус Христос) таки досяг просвітлення й почав проповідувати своє вчення, але спочатку великих успіхів не досяг. Його не дуже сприймали, бо таких пророків було на той час в Ар’яВарті досить багато. Конкуренти навіть переслідували його, оскільки вбачали в буддизмі загрозу наявному в суспільстві стану речей (сформульованому в концепції брахманізму).

Проте Будді все-таки вдалося переконати у своїх поглядах одного з таких мудреців — Касьяпу й очолити його «команду» з 500 учнів. Це був «політико-технологічний» прорив. Будда отримав у своє розпорядження релігійно-політичну структуру й відтоді розпочав свою пророчу діяльність в долині Гангу, творячи чудеса і набуваючи популярності.

Аскет Касьяпа (такий собі індійський «Іоанн-хреститель») згодом стане одним із найвпливовіших членів буддистського ордену — Сангхі (тепер назвали б партією). Як кажуть, після отруєння Будди (у 80-річному віці) його тіло не спалювали, поки не приїхав на похорон пророка голова буддистського собору Касьяпа...

У своїй діяльності постійно наражався на протидію конкурентних філософських шкіл, які, пам’ятаючи про царське походження Сак’я-Муні, вбачали в його діяльності політичний підтекст. Навіть серед його учнів часом траплялися незадоволені, які намагалися повстати проти нього і пробували вбити скіфського пророка.

Історія повторюється. І робить це не раз. Такі само спроби усунення конкурентів у «пророцькому» середовищі ми потім побачимо у випадках з Їсусом та Мухаммедом.

Буддизм як глобальна кастова революція

Показово, що ранній буддизм у переліку варн перше місце відводив кшатріям, а не брахманам, чітко розмежовуючи світське та церковне життя. І це може бути додатковим підтвердженням скіфсько-арійського походження Будди, оскільки, на відміну від трипільської цивілізації (в якій домінував матріархат), у скіфів/аріїв була запроваджена патріархальна модель політичної влади. Головним у них стає Бог війни Арес, котрий, до речі, був головним божеством і в еллінській Спарті.

Зрозуміло, що такий рейтинг варн, запропонований буддизмом, об’єктивно догоджав світській владі, сприяючи формуванню на території Стародавньої Індії/Ар’яВарти великих державних утворень.

Проте й брахманізм не пішов у небуття. Він не боровся з «єретичними вченнями» (як це відбувалося у християнстві), а поступово модернізувався, використовуючи елементи доарійських культів місцевих індійських племен. Так, на зламі старої та нової ери виник індуїзм, в якому збереглися всі священні тексти брахманізму.

Щодо буддизму, то він не зміг втриматися на висоті своїх філософсько-етичних принципів. Образ Будди обожнювався, оповивався забобонами та ритуалами, а через це різниця між двома системами вірувань ставала дедалі менша.

Зрештою, буддизм був поглинений індуїзмом, але перш ніж його громади зникли з території Індії (XІІІ ст. н. е.), він поширився в Південній та Східній Азії і став фактично однією з перших (після солярної) глобальних релігій.

Метаморфози індійської політичної думки

Загалом слід зазначити, що індійська політична думка того часу, надзвичайно релігійна й міфологічна, істотно збагатила скарбницю політичної науки.

Насамперед ідеться про твір «Артхашастра» (ІV—ІІІ ст. до н. е.), в якому загальне благо розглядається як збереження суспільного порядку, заснованого Богом. Намісник Бога — цар, котрий силою тримає підданих у покорі.

У цій книжці наведено й методи політики та управління державою, ретельно розроблено систему шпигунства, стеження й контролю.

Привертає увагу й етична основа політики: владу й багатство потрібно зберігати та примножувати будь-якими засобами. Згодом цю саму тезу (але лише через 1800 років!) висуватиме європеєць Н. Макіавеллі.

Однак найвідомішим є збірник «Закони Ману», авторство якого приписують міфологічному прабатьку людей Ману (у вас немає асоціації з іменем Сак’я М(а)уні?). Насправді цю книжку писали, як стверджують експерти, починаючи з ІІ століття до н. е. аж до ІІ століття н. е. (приблизно стільки за часом, скільки писали й Біблію!).

Писали до того ж вельми майстерно, оскільки майже два тисячоліття «Закони Ману» проіснували як кодекс соціального життя Стародавньої Індії. Там є все: і елементи цивільного та кримінального права, і міркування щодо життя, шлюбу, правил очищення, покаяння, прийняття їжі тощо.

А нас цікавить насамперед політика. І тут починається найцікавіше. Політичний аналіз показує, що в тогочасній Індії перемогу здобув усе-таки брахманізм — як влада (церковна над світською) і як провідна релігія (над єретичними вченнями).

Основні тези: влада й варни (в рамках останніх — касти) — від Бога, цар — божественного походження, порядок, встановлений Брахмою, — вічний.

«Безбожник» Будда?

З етнічної точки зору — все ясно. Будда належав до скіфів-аріїв і, зокрема, до народу будинів, нащадки якого й досі проживають на території Сумської, Чернігівської областей та прилеглих до них білоруських і російських земель.

Буддизм нині — це одна із світових релігій, котра справила величезний вплив на становлення багатьох цивілізацій Азії. Але є одне «але». Буддизм як релігія, за свідченням відомого російського релігієзнавця Ф. Щербатського, «не знав ні Бога, ні безсмертя душі, ні свободи волі».

У цьому зв’язку виникає парадоксальне запитання: «То чиїм пророком був Будда, якщо він не знав Бога? Невже Будда був безбожником?». Звісно, що ні. Але те, що він на перший (політичний) план висував вищість світської влади над духовною, багато про що свідчить.

Боги у нього:

1) не є творцями Всесвіту (як у міфології Шу-Нун/Кам’яної Могили) і підпорядковані віртуальному світовому порядку;

2) живуть, як і люди, відповідно до закону карми — моральної відповідальності за доброчинні і гріховні вчинки;

3) перетворюються на різні тілесні образи відповідно до закону сансари — відповідальності (перед Сан — сонцем?) за свої колишні вчинки.

Отже, судячи з усього сказаного, пророк Будда не вважав себе сином Бога, оскільки, за «старою українською звичкою», люди — рівні богам. І цю його «політико-технологічну помилку» (з точки зору християнства) через півтисячоліття вирішив для себе Ісус Христос. Останній, як кажуть, вивчав в Індії буддизм перед тим, як розпочати свою кар’єру пророка і «Божого сина». Але це є темою для іншої розмови...

Валерій БЕБИК, доктор політичних наук, професор, проректор Університету «Україна», голова правління Всеукраїнської асоціації політичних наук.

Мал. 1. Карта розселення нордичної раси з території України (Artur Camp. March of the Tіtans. A Hіstory of the Whіte Race. — USA, Ostara Publіcatіons, 1999).

Мал. 2. Аполлон із сонячним німбом (ІІ ст. н. е.). Митці, що зображали Їсуса Христа, часто брали за основу зображення цього бога. У цьому зв’язку достатньо обґрунтованою є версія, що до утворення своєї власної релігії Їсус Христос міг належати до касти жерців сонячного Бога Аполлона.

Мал. 3. Верховний Бог Брахма.

Мал. 4. Середньовічне зображення Будди із сонячним німбом (свідчить про духовну спорідненість буддизму з Богом сонця Коло та солярним культом Бога Аполлона).

Голос України

"Истории в Деталях" о Ламе Оле Нидале

2009-03-05T17:33:34Z

Тибетский буддизм 2.0.

2009-02-10T10:50:44Z

Далай Лама появился на Twitter в воскресенье вечером и уже к следующему дню набрал 13000 читателей. Конечно же, никто не ожидал, что размещает информацию о своих предстоящих лекциях или шутит сам Тензин Гьятсо - по негласным правилам микроблоггинга твиты знаменитостей ведут их помощники или пиарщики.

Однако, понедельник принес разочарование - офис Далай Ламы в Дхармасале заявил, что они не имеют к твиттеру никакого отношения. Еккаунт был заморожен и после изменения хозяином статуса твиттера с "официального" на "неофициальный" был снова открыт. На данный момент за твиттами "неофициального" Далай Ламы следят 19,828 человек.

Новые тханки для выставки "Сокровище Тибета"

2009-02-09T15:17:25Z

Кье Дордже

Куруккула

Статуя Марпы - новий экспонат выставки "Сокровища Тибета"

2009-02-08T20:43:47Z

Охота на Богов

2009-02-06T07:49:50Z

Это фото пришло мне по почте от пакистанского приятеля-журналиста. До меня не сразу дошло, что изображено на фотографии – кадр сделан камерой мобильного телефона. Но потом я понял, что это — обезображенный лик Будды из Джаханабада, один из самых известных древних монументов Пакистана.

«Они опять были там» — гласила подпись. Кто эти «они», понятно без объяснений – бойцы радикальных исламских группировок.

Пакистанские историки и либеральные журналисты давно бьют тревогу – боевики принялись планомерно и упорно уничтожать памятники древней буддийской культуры, очевидно, подражая афганским талибам, которые в 2001 году разрушили великие древние скульптуры. Больше всего местных коллег беспокоит равнодушие всех – и властей, и мировой общественности. «Когда талибы уничтожали статуи Будды в соседнем Афганистане, весь мир пытался их остановить, а когда то же самое они творят в Пакистане, все молчат!», — возмущен известный тележурналист Аслам.

Пакистанские журналисты просят своих коллег привлечь внимание к этой проблеме. Я уже писал о трагедии буддийских памятников Пакистана для одного авторитетного еженедельника. Но с тех пор ситуация в Свате стала еще серьезнее. И, конечно, одно дело, когда читаешь сообщение, что исторический памятник покалечили. Совсем другое, когда на фото видишь, что именно сделали со знаменитым барельефом, изображение которого многим востоковедам и искусствоведам известно еще со студенческой скамьи. И чувствуешь злость от собственного бессилия.

Вы можете себе представить Будду или Бодхисаттву, одетого в греческий хитон? Или буддийскую ступу, украшенную изображениями античных атлантов, держащих небесный свод? А вот в Пакистане такое можно увидеть – здесь, в бассейне реки Инд, в древности находилась великое буддийское государство Гандхара. Именно сюда пришли в IV веке до нашей эры фалангисты Александра Македонского, мечтавшие завоевать «страну сказочных богатств» — Индию. Вместе с ними пришла и эллинская культура, слившаяся с местной. Одним из главных центров этой прекрасной и странной культуры и стал Сват.

Увы, Сватская долина уже пару лет не сходит с лент информационных агентств, наряду с расположенной неподалеку от нее Зоной племен – эти две территории в Пакистане стали самыми нестабильными. Правительственная армия ведет здесь настоящую войну с исламистами, которые отступать не собираются. Дошло до того, что, согласно последним сообщениям, действующие здесь группировки «Техрик-э-талибан-э Пакистан» (Движение пакистанских талибов) и «Техрик-е-Нафаз-е-Шариат-е-Мохаммади» («Движение за установление шариата Мухаммада») потребовали закрыть все школы для девочек как «не соответствующие вере».

Трудно поверить, что совсем недавно долина была спокойным туристическим местом. Горный климат позволял спасаться от страшной южно-азиатской жары. В летние месяцы на берегах реки Сват, давшей название долине, собирались толпы отдыхающих. Из-за этого самого мягкого климата еще в древности здесь и стали строить монастыри и религиозные центры буддийские монахи.

В свое время среди почитателей сватских древностей был сам Уинстон Черчилль: молодым офицером он служил в Британской Индии (в которую входила территория современного Пакистана) совсем неподалеку от нынешней столицы Свата города Мингора и, говорят, частенько приезжал сюда — побродить среди развалин. Сторожевой пост «Пикет Черчилля», на котором служил будущий премьер Великобритании, сохранился до сих пор.

Памятники культуры Гандхары (которые сохранились в Пакистане и в Афганистане) уже переживали нападения истовых правоверных (считающих эти скульптуры «греховными идолами»), внизу в долине есть высеченные в скалах фигуры, лики которых изуродованы еще в средние века. Но немало буддийских памятников здесь оставалось нетронутыми. Простояв полторы-две тысячи лет и пережив множество войн, царств и завоеваний, сегодня они становятся жертвами религиозных радикалов XXI века.

Барельеф Будды из Джаханабада — прекрасная работа мастеров древней Гандхары и одно из самых известных изображений той эпохи. Высеченный в высокой скале над долиной, он сидит в позе медитации. Миндалевидные глаза полузакрыты, на губах легкая полуулыбка, которую специалисты сравнивали с улыбкой Джоконды.

Атаки на джаханабадской барельеф (ставший неофициальным символом всего Свата!) начались еще в 2007 году – боевики в масках попытались взорвать скалу, в которой он высечен. Сразу уничтожить большую каменную фигуру (высота композиции – семь метров) оказалось невозможно. Поэтому атаки продолжились и в ушедшем году. Что происходит сегодня, сказать трудно – доступ прессе в Сват ограничен. Но, по разным данным, нападения повторялись. Во время одного из последних Будде изуродовали лицо, и фигура потеряла свои знаменитые полузакрытые глаза, с философским спокойствием смотревшие на мир.

Мой приятель, журналист Мохаммад Тахир добрался-таки до барельефа в конце ушедшего года и сфотографировал то, как монумент выглядит сегодня. И прислал это фото.

Археологи Пакистана уверены, что радикалы не остановятся. По мнению специалистов, окончательное уничтожение этого памятника будет сравнимо для мира с потерей статуй из Бамиана, уничтоженных талибами в Афганистане. В Сватской долине есть еще десятки менее крупных древних изображений, судьба которых тоже под угрозой.

«Представляешь, недавно в Пешаваре на заседании провинциального правительства я спросил у министра информации господина Канджу, что власти собираются делать для защиты древних монументов, он просто уклонился от ответа под смех его коллег, которые советовали ему молчать, мол, ляпнешь не то, исламисты тебя накажут», — возмущается журналист Аслам.

Власти и полиция просто не хотят связываться с охраной памятников — боятся. Армия, действующая в Свате, уверяет, что это — не ее дело. А историки и сотрудники местного музея не имеют физической возможности защитить древности — их не так много, и у них нет оружия. Все, что они могут — это сообщать «наверх», что разрушения продолжаются.

Справедливости ради нужно отметить, что против разрушений старинных памятников выступают даже многие религиозные деятели страны. Но исламисты талибского образца никого не слушают.

Я видел джаханабадский барельеф в начале 2007-го. Мы с супругой поднялись по живописному склону, где Будда приветствовал нас знаменитой полуулыбкой. Поражало сакральное спокойствие этого места, расположенного совсем недалеко от оживленной дороги. Через несколько месяцев скульптура переживет первую атаку.

Как я уже говорил, журналисты попросили меня и других зарубежных коллег привлечь внимание к этой проблеме. Я пообещал. Но что можно сделать, разве только напечатать фотографии того, как Будда выглядел еще совсем недавно. Чтобы все поняли, что мы теряем…

Отсюда